Мовна політика в україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

Реферат з української мови на тему
«Мовна політика в Україні: проблеми сьогодення»

Робота студента 22 групи
фізико-математичного факультету
Високіх Анатолія
Викладач:

КІРОВОГРАД 2012
До яких власне мовних результатів привели досягнення незалежної України, про котрі на нашій конференції красномовно і емоційно говорить багато доповідачів? Якою є реальна сучасна мовна ситуація, а не така, яку багато хто з нас хотів би бачити після дев'яти років незалежності?
Зрозуміло, що вичерпну відповідь на це питання дасть лише час. Поки що можемо лише підсумувати деякі факти та тенденції постперебудовного періоду. Згідно з попередніми міркуваннями (1), українська літературна мова останнім часом зазнала настільки значних змін, що вже можемо говорити про її інший функціональний статус: вона різко демократизувалася, відновила свій лексичний та фразеологічний склад, інтернаціоналізувалася і динамізувалася. Замість нормативного стандарту, орієнтованого здебільшого на зразки класичної та "соцреалістичної" художньої прози або шаблонного газетного "канцеляриту", на передній план тепер висувається мова "гласних" засобів масової інформації, стихія живого мовлення, котра вже не контролюється цензурою інституту казенних редакторів.
Головна тенденція розвитку української літературної мови сьогодні - це офіційно стимульована тенденція до мовного "відштовхування" від російської мови (яка підтримує загальну тенденцію дивергенції у слов'янських мовах) (2), котре було наслідком політичного "розлучення" мовного. Але генетична та накопичена за роки радянської влади структурно-функціональна близькість східнослов'янських мов чинять опір такому розлученню. Запозичення