Особливості та духовний вплив німецької класичної філософії

1.Особливості та духовний вплив німецької класичної філософії
Німецька класична філософія стала вершиною розвитку і, разом з тим, завершенням європейської класики XVІІ-XIX ст. Цей небачений досі злет філософської думки був пов'язаний з перебудовою суспільної свідомості, значною мірою під впливом Французької революції. Основними представниками німецької філософії цього періоду стали І. Кант, Й. Фіхте, Ф. Шеллінг, Г. Гегель, Л. Фоєрбах, а також К. Маркс і Ф. Енгельс-творці вчення, яке стало завершенням німецької класики.
Німецька філософія кінця XVIII - сер. XIX ст. продовжила традиції раціоналізму та просвітницької ідеології. Визначальними ідеями тут залишилися уявлення про розумність людського існування, ідея їсторичного прогресу, віра у всемогутність наукитощо. Разом із тим, німецька класична філософія суттєво змінила традиційні принципи гносеології, яка в класичний період розвитку європейської філософії була в центрі всіх проблем.Новий підхід до теорії пізнання відкрив нові перспективи в розробці гуманістичної проблематики. Уся попередня філософія, яку можна визначити як філософію розуму і пізнання, знаходить своє логічне завершення саме у німецькій філософії. Після неї пріоритети філософії змінюються у сторону проблем людини, її діяльності і культури.
У центрі всіх вчень німецької класичної філософії - принцип активності суб'єкта.З аналізу об'єкта пізнання філософія переключається на дослідження суб'єкта. Потрібно зазначити, що європейська культура і наука засновані на суб'єкт-об'єктній світоглядній моделі, тобто на протиставленні, на опозиції природи (об'єкта) і людини (суб'єкта). Докантівська філософія віддавала перевагу природі як об'єкту людського пізнання і діяльності, людині ж залишилося місце бути тільки частиною природи, а пізнанню - бути «дзеркалом природи», пасивним