Поняття, Джерела, Принципи Права Соціального Забезпечення

1.Поняття права соціального забезпечення України
Термін «соціальне забезпечення*, який означає форму ма¬теріального забезпечення непрацездатних громадян, офіційно був закріплений у міжнародному Пакті про еко-номічні, соціальні та культурні права, ухваленому Гене¬ральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року. У ньому, зокрема, йдеться про те, що «держави, які беруть участь у цьому Пакті, виз¬нають право кожної людини на соціальне забезпечення, яке вклю¬чає соціальне страхування.
Термін «соціальне забезпечення* використовується і в Кон¬цепції соціального забезпечення громадян України, схваленої по¬становою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року, хоч у Конституції України (ст. 46) вживається термін «соціальний за-хист», що включає право громадян на забезпечення їх у разі по¬вної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати году¬вальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто термін «соціальний захист» за своїм змістом, відповідно до ст. 46 Конституції України, має значно ширше поняття і вклю¬чає в себе термін «соціальне забезпечення».
Коло осіб, на яких поширюється соціальний захист, види і фор¬ми соціального захисту, умови та порядок їх застосування зазви¬чай визначаються окремими нормативними актами. Так відповідними законами передбачений соціальний захист наукових працівників, журналістів, військовослужбовців, працівників міліції, прокуратури, суду, інших працівників, громадян, які втра¬тили роботу, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветеранів війни, ветеранів праці, ветеранів військової служби та інших, хоч у правничій науці поняття «соціальний за¬хист*, як правова категорія не визначена. Соціально-економічні заходи з соціального захисту крім матеріального забезпечення та обслуговування передбачають