Регіональна економічна політика держави

11.1. Суть, принципи і цілі регіональної політики
  Регіон - територія країни із специфічними природнокліматичними та економічними умовами та характерною спрямованістю розвитку продуктивних сил з урахуванням демографічних, історичних, соціальних особливостей, розвиток якої здійснюється на основі законів національної економіки і регіональних, у результаті чого формуються регіональні економічні відносини. Основний критерій виокремлення регіону - спільність народногосподарських і регіональних завдань, техніко-економічні особливості розвитку промисловості та сільського господарства, наявність суб'єктів господарювання, об'єднаних регіональними економічними, політичними, соціальними, культурно-етнічними інтересами, у результаті яких утворюється регіональний тип відтворення соціальної системи.
  Регіональна політика держави - це:
  - сфера діяльності держави щодо управління політичним, економічним та соціальним розвитком окремих територій країни, виходячи із загальнодержавних інтересів;
  - соціально-економічна політика окремих регіонів, спрямована на реалізацію певних цілей і завдань, виходячи із внутрішніх потреб і наявних ресурсів.
  Оптимальне поєднання цих двох аспектів забезпечує раціональну регіональну соціально-економічну політику держави (рис. 11.1).
  [pic]
  Рис. 11.1. Державна регіональна економічна політика
  Стратегічні цілі регіональної політики держави передбачають:
  o політичні - збереження унітарної (єдиної) незалежної держави, усунення умов для дезінтеграційних, сепаратистських процесів;
  o економічні-забезпечення комплексного, збалансованого розвитку регіонів на основі реалізації їх потенціалу, зменшення соціально-економічної диференціації, прискорення ринкового реформування;
  o соціальні - реалізація конституційних прав громадян, забезпечення необхідних умов для життя незалежно від місця проживання.
  Все це реалізується через комплекс завдань державної регіональної політики: зміцнення основ української державності; пошук оптимальної моделі державного та територіального устрою; забезпечення економічної самодостатності областей через узгодження загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів і економічних пріоритетів;