Слов"Янські Літературні Мікромови

Слов'янські мікромови (малі літературні мови)— літературно-мовні утворення, які перебувають поза переліком загальновідомих слов’янських літературних мов великих націй. Термін «літературні мови» був запроваджений Олександром Дуліченком наприкінці 1970-х і відтоді закріпився в слов’янознавстві.
      Дуліченко, Олександр Дмитрович (нар. У 1941 р.,Краснодарський край, РРФСР, СРСР) - доктор філологічнихнаук, займає кафедру слов'янськоїфілології Тартуського університету, фахівець в області загальнотеоретичного і слов'янського мовознавства(слов'янські мікромови, дослідження з російської , сербсько-хорватської, словенської та ін мов), автор понад 500 праць більш ніж 20 мовами, з них понад півтора десятка монографій та книг, член низки міжнародних і національних академій наук, Міжнародного Комітету славістів, президент Національного Комітету славістів Естонії, президент міжнародної Асоціації з інтерлінгвістики, редактор і видавець наукових серій праць «Interlinguistica Tartuensis» і «Slavica Tartuensia».
      Слов’янські мікромови ґрунтуються на діалектах чи говірках певного мовного масиву або на острівному діалекті, мають свою писемність, використовуються певних галузях, типових для літературних мов, проте в обмеженому обсязі і завжди поряд із національною мовою.
      Зазвичай, носії слов’янських мов, опинившись в іншомовному оточенні, намагались зберегти свою своєрідність. Внаслідок цього виникло кілька літературних мікромов, які за лінгвістичними критеріями мало відрізняються від національних літературних макромов і мають свою писемність і літературну традицію. Вони, як і національні мови слов’ян, поділяються на три групи: південнослов’янську, західнослов’янську та східнослов’янську.
      Острівні та периферійні мікромови
      Носії сучасних слов’янських мікромов проживали серед інших споріднених