Я - конкурентоспроможний фахівець

ПІДТЕМА 1. Духовне і національне відродження школи, вирішення завдань щодо формування соціально-активної, всебічно розвиненої особистості учня та створення сприятливих умов для розвитку його потенціалу і можливостей залежать від професійної компетентності вчителя, рівня його освіти та загальної культури, педагогічної майстерності, здатності до педагогічної взаємодії і спілкування, його професійних та особистісних якостей, соціальної активності та громадської позиції.
Професію вчителя можна розглядати з різних сторін:
З глобальних - навіщо вона суспільству;
З позиції учня - чого чекає дитина від педагога, ким він є для неї;
З позиції самого вчителя - якими є його обов'язки, як він їх розуміє.
    Головними сферами життя суспільства є: виробництво, наука, мистецтво.
Виробництво - основа життя суспільства, воно забезпечує засоби існування. Наука дає нові знання, технології, що допомагають розвивати виробництво. Мистецтво створює духовну атмосферу життя. Наука, мистецтво впливають на виробництво та удосконалюють його. Але самі по собі наука і мистецтво не розвиваються, потрібні люди, які вбирають досвід минулого і розвивають науку, мистецтво і виробництво далі. Тому саме педагогічна діяльність і покликана залучати молоде покоління до накопичення суспільного досвіду.
  Головне завдання вчителя в школі - навчати і виховувати підростаюче покоління. Звідси три основні функції педагога - дидактична, розвивальна і виховна.
  Дидактична - на першому місці. Вчитель - носій знань і його завдання передати їх дітям. Чим більше знає вчитель, тим краще засвоюють науку діти. Але з розвитком науки і суспільства знань стало дуже багато і одній людині їх осягнути неможливо. Тому навчальна функція змінила своє визначення - вчитель не передає знання, а вчить їх здобувати. На думку А.Дістервега: „поганий вчитель дає знання дітям, а хороший - вчить їх здобувати". В.Сухомлинський наголошує: „Школа повинна бути не коморою знань, а