Музейний портрет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Музейний портрет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Європейська історія розвитку музеїв свідчить, що серед домузейних форм нагромадження випадкових раритетів, перші колекції наукового характеру з’являються саме в університетах. Такий шлях торувала і музейна справа в Україні, де музеї виникли водночас із заснуванням вищих навчальних закладів, що було відображено у їхніх статутах. Університетські музеї, використовуючи свої колекції та збірки пам’яток у   навчальних та наукових цілях, закладають також основи музейної роботи: зберігання, обліку, експонування тощо.
На сьогодні музеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка (КНУ) є не лише елементом організації навчального процесу з використанням предметних засобів і автентичних джерел, які поглиблюють теоретичний виклад лекцій. Вони давно виходять за рамки лише навчальних, створених з освітньою метою. Нині це осередки наукової діяльності викладачів, студентів і аспірантів, справжні лабораторії, що мають вузькоспеціальний характер і тісно пов’язані з галузевою науковою роботою, а їхні фонди є результатом наукової діяльності й використовуються у дослідних цілях. Тобто музейний предмет в університеті використовується не лише як засіб ілюстрування, а і як джерело знань, об’єкт дослідження, що виховує у майбутніх педагогів та науковців спостережливість і навички творчого пошуку.
Музеїв різних профілів в університеті десять, кожен з яких має свою цікаву історію заснування, поповнення і розвитку, тісно пов’язану з діяльністю наукових шкіл та видатних діячів науки. До музеїв історичного профілю належать: Музей історії університету, Археологічний музей, Етнографічний музей; до природничого – Ботанічний сад імені академіка О.В. Фоміна, Ботанічний музей, Геологічний музей, Зоологічний, Музей природи Канівського природного заповідника,