Роль Срср в Мюнхенській Кризі 1938 Року

Аналітична робота
З навчального курсу „ Міжнародні відносини ХХст”

На тему
«Роль СРСР в Мюнхенській кризі 1938 року»


В середині 30-х років Радянська держава переконлива демонструвала свою зацікавленість у мирному співіснуванні з капіталістичними країнами.
Проте, сталінські деформації, що все більше поглиблювалися у внутрішньополітичне життя СРСР знаходили висвітлення і у міжнародній політиці. Будучи Генеральним секретарем ЦК ВКП , Сталін офіційно й безпосередньо займався поточними зовнішньополітичними справами, в чому це проявлялося, він: не брав участь у переговорах з іншими державами, не приймав послів, не підписував дипломатичних документів. Разом з тим його зовнішньополітична концепція й «особливий почерк» відчувалися у всіх кроках Радянського уряду в області зовнішньої політики.
У принциповому плані це проявлялося, насамперед, у тому, що радянське керівництво під тиском Сталіна давало однобічну оцінку розміщення й співвідношення політичних сил у світі. Так, наприклад, основною догмою того часу було ствердження, що в центрі світової політики стояла боротьба двох світових систем-капіталістичної й соціалістичної. Звідси й теза: СРСР є міцністю, обложеною ворогами, самотнім острівцем у бурхливому океані імперіалізму, який тільки й чекає випадку, щоб змити цей острівець із Землі. Із цієї тези випливав висновок, який наполегливо нав'язував радянському народу Сталін, щоб виправдати свою внутрішню політику необхідно підсилювати цю міцність (тобто сталінський терористичний режим) і всіляко підтримувати закритий характер радянського суспільства.
Штучно створений Сталіним у сфері зовнішньої політики дух конфронтації пронизував дії радянського керівництва, що заважало йому тверезо оцінити інтереси СРСР і реально визначити, де вороги,