Словничок по етиці та естетиці

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПЕРСОНАЛІЙ З ЕТИКИ ТА ЕСТЕТИКИ
Абсолют — у різних релігійних і філософських вченнях — необумовлене нічим, досконале начало, першопричина буття, в монотеїстичних релігіях під абсолютом розуміється Бог.
Абсолютизм — філософський погляд, протилежний релятивізму, згідно з яким цінності мають загальний характер. Розрізняють етичний, естетичний, пізнавальний абсолютизм.
Абстракціонізм — напрям у мистецтві XX ст., для якого характерні відмова від зображення реального предметного світу й увага до абстрактних форм, співвідношення кольорів тощо.
Авангардизм — загальна назва мистецьких напрямів початку XX ст., які відзначалися радикальним новаторством та експериментаторством.
Автономна етика — вид нормативної етики, що виводить моральні принципи з внутрішніх законів, немов би притаманних моральності;
протиставляється гетерономній етиці, яка пов'язує вимоги моральності із зовнішнім джерелом. Ідея і перше обґрунтування автономної етики належить І. Канту.
Аксіологія — (від грец. «цінність» та «вчення») філософсько-етичне вчення про цінності.
Альтруїзм — (від лат. «інший») моральний принцип, згідно з яким благо іншого і він сам наділені більшою моральнісною цінністю, ніж власне «я» та особисте благо. Альтруїзм протилежний егоїзму.
Аморалізм — (від лат. «не» та «звичай, звички, поведінка») нігілістичне ставлення до норм моралі та моральності. В історії етики аморалізм виступає в різних формах: етичний скептицизм, релятивізм, волюнтаризм, егоїзм.
Антисфен (435—378 рр. до н. е.) — давньогрецький філософ, учень Сократа, вчитель Діогена, засновник школи кініків. Проповідував повернення людини до природного стану, необтяженого соціальними пороками.
Арете — (грец. — етична чеснота) за Аристотелем — середина між двома пороками. Див.Дганоя.
Аристотель (394—322 рр. до н. е.) — давньогрецький філософ, учень Платона. В етиці — побічник аретологічного евдемонізму. Твори: «Ні-комахова етика», «Етика», «Поетика».
Аристіпп (пом. після 366