Творчість періоду "Трьох літ" Шевченка

Нещодавно я познайомилась з новою золотою порою творчості Т.Г. Шевченка. Це революційні твори 1843-1847 років з відібраного при арешті альбому «Три літа». Це період творчої зрілості поета, де він звертається до сучасності під впливом поїздки на Україну, яка на той час була в жахливому політичному й економічному становищі.
Сюди поет включив твори, що мають гострий політичний характер, серед них: поеми «Сон», «Кавказ», «Великий Льох», вірші «Чигирине Чигирине», «І мертвим, і живим..» тощо.
У цих творах викривається самодержавство і осуджується загарбницька політика царату.
Поемі «Кавказ» притаманне осудження війни царизму на Кавказі. Саме війна Російської імперії з народами Кавказу, яка забрала у Шевченка його друга, спонукала Шевченка написати геніальну поему, де описаний протест проти будь-яких загарбницьких і колонізаторських виступів або поневолень одних народів іншими. «..Не вмирає душа наша, Не вмирає воля..» - відчувається страждання поета не тільки за свій, але й за усі поневолені народи, який вірить, що настане час, коли справедливість і правда відновиться.
У поезії «Стоїть в селі Суботові», що вважається епілогом до містерії «Великий Льох», зявляється