Філософсько-правові і теоретико-юридичні аспекти генезису публічно-правового порядку

Розділ I

ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ І ТЕОРЕТИКО-ЮРИДИЧНІ АСПЕКТИ ГЕНЕЗИСУ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВОГО ПОРЯДКУ

Ківалов Сергій
ДЕФІНІЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ ТА ЇЇ АДИТИВНІ ОЗНАКИ
Розбудова суспільства на засадах громадянських цінностей і формування властивостей правової і соціальної держави вимагає переосмислення багатьох державно-правових реалій, серед яких особливе місце займає служба. В науковій літературі вільно використовується значна кількість понять, які об’єднані подібними змістовними характеристиками, зокрема, таких як «публічна служба», «державна служба», «служба в органах місцевого самоврядування (муніципальна служба)», та інші, одночасне застосування яких не відповідає вимогам як правилам юридичної техніки в процесі правозастосовної діяльності, так і практики реалізації нормативних приписів в процесі регулювання особливого виду відносин, які виникають в процесі здійснення діяльності на державних та політичних посадах. Слід визнати, що завдання юридичної науки полягає в обґрунтуванні та створенні засад для уніфікації юридичних понять, що забезпечить оптимальний зміст правових встановлень і ефективність їх застосування в процесі забезпечення правопорядку. Під час зіставлення різних правових категорій з метою обрання найбільш вдалого загального поняття, яке найповніше відображає суттєві й універсальні властивості відносин, що виникають в процесі функціонування державної влади, необхідно звернутися до сутності і змістовних властивостей поняття «служби».
Як термін загально-юридичного значення «служба» може використовуватися з метою позначення виду діяльності людей та відповідного соціально-правового інституту або найменування певного відомства, органу або його структурного підрозділу. Так, професор Бахрах Д.М. зазначає, що служба, поряд із навчанням, виробництвом матеріальних цінностей, наданням послуг господарюючими суб’єктами, веденням домашнього господарства та іншими видами діяльності, виступає