Шевченко – національний Пророк

Зміст

  1. Шевченко – національний Пророк
  2. Орієнтир життя
  3. Спадкоємець київського християнства

























Шевченко- національний Пророк

      Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...
      Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Тарас Шевченко, як писав Іван Франко, став “володарем у царстві духа”, “велетнем у царстві людської культури” і зробив для розвалу Російської імперії як тюрми народів “більше, ніж десять переможних армій”, і українці визнали його своїм національним Пророком. Чому?
      Тому, що він обрав нехибний орієнтир у своїм житті, у своїй творчості і боротьбі.
      Тому, що він акумулював у собі досі ще не пізнаний нами до дна потенціал духовності ураїнської нації.
      Тому, що, несучи свій хрест по тернистій дорозі, уберіг чистоту свого серця, а гнів ніколи не заступив йому сонця Правди.


      Орієнтир життя


      Почнемо з найголовнішого: спробуємо окреслити той орієнтир, той своєрідний духовний маяк, на який орієнтувався Тарас Шевченко на своїй нелегкій дорозі життя, творчості і боротьби.
      Давайте розглянемо вірш “Перебендя” (1839).
      Отже, хто такий Перебендя? Це старий сліпий кобзар. Сіромаха