Євроринок та особливості його функціонування.

Євроринок та особливості його функціонування.

Сьогодні на євроринку задіяні найбільші міжнародні банки, фінансові центри та всі конвертовані валюти. На євроринку операції здійснюються у валютах, які відрізняються від валюти країни місцезнаходження банку, що проводить операції. Поява такого ринку обумовлена лише потребами інвесторів і користувачів інвестицій, тому операції на ньому не підпадають під державне валютне та податкове регулювання країни — емітента валюти.
Євроринок — це частина світового ринку валют та позикових капіталів, на якій операції здійснюються у євровалютах.
Євроринок, як частина світового ринку валют та позикових капіталів, містить три складові.
Євровалюта — це валюта, що розміщується в іноземних банках, розташованих за межами країни — емітента даної валюти.
Банки, що реєструють у своєму балансі операції з євровалютою, називають євробанками. Будь-яка банківська установа може відігравати роль євробанкіра у тій частині своїх операцій, які вона проводить з євровалютою. У першій половині ХХст., у період між двома війнами, депозити та позики в американських доларах і фунтах стерлінгів уже використовувались європейськими банками. Проте обсяг угод був надто незначним, щоб можна було говорити про створення справжнього ринку. У повоєнні роки на світовому ринку валют та позичкових капіталів виникли відразу дві нові структури:
· міжнародні валютно-фінансові організації;
· світовий приватний ринок валют та позичкових капіталів.
До першої відносять валютні фонди та інвестиційні інституції глобального (МВФ, СБ) і регіонального характеру (Арабський валютний фонд, ЄБРР, Африканський, Ісламський та інші банки розвитку). Друга представлена ринком євровалют, що за обсягами операцій