Ідея прав людини у політико-правовій думці україни

ІДЕЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
У ПОЛІТИКО-ПРАВОВІЙ ДУМЦІ УКРАЇНИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами, розкривається сутність наукової проблематики та стан її розробки, визначені мета та завдання, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методологічну та теоретичну основи, визначено наукову новизну дисертації, показано теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано інформацію про апробацію результатів дослідження.
У розділі 1 “Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми”, по-перше,  висвітлено методологічні підходи автора дисертації до досліджуваних проблем, поданих в контексті аналізу основних колишніх і сучасних підходів до поняття "прав людини"; по-друге, визначено стан наукової розробки теми і встановлено, що, незважаючи на велику кількість праць вітчизняних дослідників, вона ще потребує поглибленого усвідомлення сутнісного змісту ідеї прав людини (ідея свободи, ідея рівності, ідея справедливості) українською думкою протягом ІХ – початку ХХ ст. і об’єктно-суб’єктної причинної обумовленості її втілення в концепціях прав нації, місцевого самоврядування і державотворення.
Щоб досконально проаналізувати сутність інституції “права людини” в сучасній вітчизняній юридичній науці”, автор звертається до характеристики поняття права; вказує на різні підходи, що існують в сучасній науці. У контексті оновленої людської цивілізації право як нормативний феномен людської культури вважається сумісним із вільною соціальною творчістю людей і є універсальною категорією. Такому розумінню права, на думку автора, відповідає позиція сучасних теоретиків права (С.Алєксєєв, П.Рабінович), які розмежовують поняття “загально-соціального (безпосередньо-соціального) права”, що виникає до утворення держави і незалежно від неї існує в будь-якому людському суспільстві, і “спеціально-соціального (позитивного,