Іконопис як втілення естетичного світогляду українців доби ренесансу

План
1. Історія іконопису України та його стилів з сер. ХІІІ – кін. ХVI ст.
2. Канони іконопису
3. Значення фарби
4. Символіка в сакральному мистецтві
5. Приклади українського іконопису


Іконописне мистецтво - своєрідне, оригінальне явище в історії вітчизняної культури.
З усвідомленням масштабу духовної катастрофи за роки тоталітарного режиму виникла необхідність осмислення втраченої сакральної спадщини, а також регенерації українського іконопису як цілісного мистецького явища.
Історія іконопису України та його стилів з сер. ХІІІ – кін. ХVI ст.
Як один із провідних жанрів Нового часу живопису ікона набула в Україні широкого розвитку. Подібно до багатьох слов'янських країн, Україна входила до ареалу культур, які виростали зі спільного візантійського кореня. Розвиваючись під духовним протекторатом Візантії, вбираючи її естетичні та художні ідеали, українська ікона з часом виробила свій стиль, свої мистецькі особливості і сформувала самостійну національну школу, що посіла своє місце серед європейських шкіл епохи середньовіччя.
З другої половини XIV століття настає трагічний для України період, який багато що визначив у її подальшій долі. Землі України стали ареною загарбницьких війн і битв, внаслідок яких вже наприкінці XIV - у XV столітті вони опинилися під владою сусідніх держав: Королівство Польське приєднало Галичину, Велике князівство Литовське - Волинь і Придніпров'я, Угорщина - Закарпаття, Молдавія - Буковину. Проте саме в той час, у вкрай складних і несприятливих умовах майже на всіх українських землях продовжується формування єдиної національної культури, яка спирається на зароджену ще в попередню епоху духовну і культурну спільність.
Тривалі війни, які протягом багатьох століть велися на терені України, звичайно, заважали розвиткові та розквіту