Індивідуальне науково-дослідницьке завдання з правопису на тему: «Вживання “по батькові”: традиції та сучасний етикет взаємин»

Зміст
Вступ
1. З історії мовленнєвого етикету…
2. Звертання «по батькові» на Україні
3. Сучасний мовленнєвий етикет
4. Культура звертання серед української діаспори
5. Основні правописні правила вживання імен та по батькові
6. Творення та правопис імен по батькові
Література











Вступ
Український мовленнєвий етикет - це національний кодекс словесної добропристойності, правила ввічливості. Він сформувався історично в культурних верствах нашого народу й передається від покоління до покоління як еталон порядної мовленнєвої поведінки українця, виразник людської гідності та честі, української шляхетності й аристократизму духу.















1. З історії мовленнєвого етикету…
Ми настільки звикли, що усіх дорослих звуть на ім'я і по батькові, що для нас ці три слова - ім'я, по батькові і прізвище - здаються споконвічними узвичаєними ознаками дорослості та офіційності. Історія суфікса -ич, -ович довга і не така вже проста. Спочатку, у давньоруській мові він свідчив, що слово з суфіксом - назва молодої тварини (соколич, левич, голубич). У XVI ст. активізуються інші суфікси для цієї ж ролі (у російській мові - мышонок, котенок, в українській - мишеня, кошеня), які витіснили слова з старим суфіксом -ич.
В XI - XII ст. цей давній суфікс ще вживається для називання князівських дітей: в літописах зустрічаємо Василько Ростиславич, Ігор Ярославич. Але це не були наші по батькові, це скоріше були слова того ж ряду, що попович, царевич, тобто «син такого-то» (часто ці слова ставилися перед іменем, а не після, як це робиться тепер).
І тільки значно пізніше слова цього типу творення стали тим,