Інститут відводу у кримінальному процесі

ВСТУП




      Актуальність теми. Важливим кроком для розбудови України як правової держави стає вдосконалення законодавчої бази, якою закріплено правове становище громадян і організацій, а також встановлені гарантії реалізації й захисту їх прав і свобод, визначених Конституцією. Кожна людина,   для визначення її   прав   і   обов'язків   і   для встановлення   обґрунтованості   пред'явленого   їй   кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа   була   розглянута   прилюдно   і   з   додержанням   усіх   вимог справедливості незалежним і безстороннім судом[1].
      Кримінальний процес — це діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, суду (судді) та інших учасників (суб'єктів) кримінального процесу, яка породжує, змінює, застосовує правовідносини з розкриття, розслідування і судового розгляду кримінальних справ відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства[2].
      Тема є актуальною, оскільки учасники кримінального судочинства повинні забезпечити об’єктивний, неупереджений судовий розгляд, а тому чітко знати про належне їм право відводу, підстави і порядок його вирішення. Адже саме в ході кримінального процесу вирішується питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності - суттєвого обмеження її прав та свобод.
      Мета роботи полягає у дослідженні особливостей правового регулювання інституту відводу в цілому, так і окремих його видів та проведені аналізу.
      Досягнення мети вимагає вирішення ряду завдань:
    2. визначити основний понятійний апарат інституту відводу;
    3. дослідити підстави та порядок відводу судді;
    4. дослідити правила відводу інших учасників процесу, а саме:
      - проаналізувати підстави і порядок відводу дізнавача, слідчого та прокурора;
      - проаналізувати підстави відводу