Адаю, слід припинити розмови про природні фактори, які начебто є головними чинниками виникнення катастрофічних паводків, селів, зсувів

іс може опиратися майже всім руйнівним силам природи.

Безсилий він лише проти одного ворога — людини.
Карл Гайер

Катастрофічні паводки у Закарпатті загострили інтерес сус-пільства і науки до лісів Карпатського краю. І хоча вчені вже досить добре знають фактичний стан карпатської лісової рослинності і на основі створеної ними системи заходів для запобігання паводкам можуть вказати шляхи вирішення долі «легень» України, дискусія навколо проблеми триває.

Ніхто не може заперечувати певного значення несприятливої гідрометеорологічної ситуації у виникненні паводків. Саме природні фактори спричинили небезпечні повені 1700, 1730, 1864, 1887, 1895, 1900, 1911, 1913, 1926, 1927, 1933, 1941 рр. Але ж, принаймні протягом останніх 50 років, антропогенні фактори дедалі більшою мірою визначають виникнення паводкових катастроф. Важливо підкреслити, що в першій половині нинішнього століття антропогенний вплив на природні ландшафти Карпат був незначний, однак тодішні уряди після кожного паводку будували потужні дамби для захисту населених пунктів, протипаводкові водосховища, створювали водні перепади і т. ін.

Дуже гірко і боляче читати наукові та публіцистичні статті, автори яких намагаються переконати читачів у тому, що антропогенні фактори в попередніх та останньому катастрофічному паводку не відігравали серйозної ролі. Такі висновки далекі від істини. Тільки за повоєнні 10—15 років було оголено 20 відсотків покритої лісом площі. Це не могло не вплинути на гідрологічний режим гірських річок. Порівняйте наведені вище дані про паводки за 1700—1941 рр. з частотою їх у повоєнні роки — 1948, 1955, 1957, 1959, 1964, 1969, 1970, 1974, 1977, 1980, 1982, 1992,