Актуальні питання сучасного виконавства

Актуальні питання сучасного виконавства

Б АШТАН С. В. ІСТОРІЯ КОБЗИ-БАНДУРИ ТА ЇЇ СУЧАСНИЙ РОЗВИТОК
Кобза і бандура – найулюбленіші українські народні інструменти. Бандура пізніша за своїм походженням від кобзи, удосконалена. На жаль, ми мало знаємо про походження кожної з них. У науковій літературі є кілька версій – професора О. Фамінцина, Г. Хоткевича та інших. Своєрідною історичною ілюстрацією кобзоподібного інструмента в часи Київської Русі є фрески ХІ ст. у Київській Софії, на яких зображено старовинний щипковий інструмент, схожий на кобзу. Він має невеликий опуклий корпус, вузьку шийку з ладками і кілька струн. Аналогічні інструменти мали й інші народи, про що свідчать їхні назви: у татар – «кобиз», у турків – «купуз», у румунів – «кобза», в англійців – «бандоре», в іспанців – «бандурріа», у грузин – «пандуї». Слід зазначити, що кобза й бандура – це різні інструменти, які змінювалися протягом століть. В Україні вони удосконалювалися шляхом збільшення кількості струн. З часом на корпусі кобзи й бандури з’явилися короткі струни-приструнки для правої руки, а гриф став коротшим і ширшим, зникли ладки і збільшилась кількість басових. Завдяки цьому інструмент набував грушоподібної форми, схожої на сучасну бандуру. Починаючи з ХІХ століття, відмінність між цими інструментами майже зникла, і тому за ними закріпилися назви «кобза», «бандура». Вони стали основою для формування національно самобутніх інструментів, які, побутуючи протягом віків, є символом національної музичної культури України. Специфіка кобзарського мистецтва полягав. у поєднанні різновидів музичного виконавства: співу, інструментального супроводу та сольного інструментального виконавства на бандурі. Українські кобзарі, талановиті співці, музиканти, самі складали й виконували