Андропоцентризм та гуманизм філософії Ренесансу

План

1. Вступ.

2. Гуманізм і антропоцентризм філософії Відродження.

3. Антропоцентризм і гуманізм філософії Відродження в Україні.

4. Філософія Відродження Європи











































1. Вступ
Епоха Відродження (або Ренесансу) для найбільш розвинених країн Європи того часу була епохою зародження буржуазних відносин, формування національних держав і абсолютних монархій, епохою боротьби з феодальним застоєм. Вона тісно пов'язана з падінням церковного авторитету, виникненням і поширенням світської культури, із зародженням природознавства, великими географічними відкриттями, розвитком торгівлі та ремесел.
Назва епохи походить від переконання її творців у тому, що вони відроджують епоху античності. Справді, “реабілітація тілесності “ в живописі та скульптурі, поновлення особи у сфері соціальної діяльності. – все це свідчить про спорідненість цих епох. Але такий підхід є поверховим. Античність не знала духовного виміру особи, вона не була опосередкована середньовіччям. Тому особа епохи відродження є принципово іншою. Вона пройнята духовністю – здобутком Середньовіччя.
Які ж нові акценти з’явилися у світобаченні Відродження ?
- природа і земне життя людини мають реальну цінність;
- світ і природа являють собою єдине , до того ж розумне творіння Бога;
- найвище творіння – людина;
- людина здатна осягати процес творіння, наслідуючи Творця, навіть змагатися з Богом у творчому генії.
Філософія епохи Відродження має два періоди:
• італійське Відродження (XV ст.);
• епоха Реформації, або північне Відродження (XVI ст.).
Колискою Ренесансу стала Італія. Весь перший період свого розвитку (XV ст.) Відродження було італійським явищем, і лише пізніше (XVI ст.) воно набуває загальноєвропейського характеру.
Основними рисами філософського мислення Відродження стали:
- антисхоластичний