Асоиальное Поведение

Виявлення рівня девіантної поведінки серед умовно засуджених

Девіáнтна поведíнка (відхильна поведінка) — поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм.
Проблема девіантної поведінки та її корекції завжди була важливою у педагогіці, психології, кримінології, але останнім часом вона набуває масового характеру.
У період різких переломів у суспільстві часто порушується єдність буття і свідомості, виникає невідповідність взаємодії суб'єктів і соціальних інститутів, неадекватність соціальної політики і моралі. Розмитість норм, ослаблення соціальної регуляції спотворює духовні і культурні підвалини. Відбувається розрив між прагненням до швидкого зростання матеріального добробуту і відсутністю важелів саморегуляції, заснованих на високій культурі, духовності.
Проблему девіантної поведінки аналізували такі науковці як Іван Єрмаков, Лідія Сохань, Микола Рижков, Євген Павлютенков, Василь Крижко, Тетяна Титаренко та інші.
Методика та організація дослідження. З метою вивчення схильності до девіантної поведінки умовно засуджених мною   було застосовано батарею психологічних методик зокрема: визначення схильності до поведінки, що відхиляється (А.Н.Орела) сприяла вивченню рівня та форм девіантної поведінки у засуджених; діагностика стану агресії (А.Басса і А.Дарки) дозволила виявити не тільки рівень агресію, а й ступінь ворожості у взаємодії з оточуючими; методика вияву акцентуацій характеру (К.Леонгарда), за допомогою якої були виявлені яскраво виражені риси особистості (акцентуації), які відхиляються від норми; 16-факторний особистісний опитувальник