Без минулого не буде майбутнього

C дитинства нам казали, що без минулого немає сьогодення, а без справжнього – не буде майбутнього. Однак, майбутнє неможливо створити тільки з сьогодення, нехай воно і вбере в себе щось з минулого. Тільки сукупність минулого і сьогодення є тією основою, на якій виростає майбутнє.

Хтось скаже, що можна спробувати забути, викинути минуле і, задовольняючись сьогоденням, створити майбутнє. Звичайно, можна, проте, будь-яка спроба ігнорувати минуле рано чи пізно призведе до того, що це минуле нагадає про себе в тій чи іншій, часом несподіваній і незвичайній формі його прояви, в майбутньому, яке в момент такого нагадування вже стане справжнім. Нагадає в будь-якій окремо взятій сфері, або в деякій сукупності сфер життєдіяльності людини. І яким буде це нагадування – корисним, чи ні, ніхто заздалегідь не знає.

Хотілося б, звичайно, щоб сьогодення було корисним, але для цього треба або не забувати минуле, або, що правильніше в усіх відношеннях, будувати майбутнє з минулого і сьогодення! Та чи завжди ми готові будувати сучасне життя з минулого, а майбутнє – з минулого і сьогодення? Ні, далеко не завжди і далеко не кожен це зможе.

Якби ми озиралися на минуле, порівнюючи його з сьогоденням, враховували і застосовували минуле, то не було б для нас багато чого з справжнього, та й, безсумнівно, в майбутньому, несподіваного. Зіткнувшись з цим, людина, що ігнорувала