Гендерна інтерпретація жіночих образів у творах Ольги Кобилянської

УДК 828.161.2“185\195”(043) Харченко Ірина Ігорівна

Гендерна інтерпретація жіночих образів у творах Ольги Кобилянської

Як відомо, фемінізм – це культурний рух за визнання прав жінок нарівні з чоловіками. Упродовж усього ХІХ ст. жінки європейських країн брали активну участь у житті суспільства. Велика кількість жінок працювала на себе і мала економічну незалежність; простолюдинки вільно відвідувати публічні місця, а світські пані, організовуючи свої салони, намагалися втручатися через їхніх відвідувачів, своїх друзів, у політику. У спільному хорі вимог свободи від деспотизму жінки просили визнання своїх прав на цивільне життя: на освіту, на працю, на пошану в сім'ї і суспільстві. До України феміністичний рух прийшов значно пізніше, а саме наприкінці ХІХ початку ХХ століть. Відомими представницями цього руху на Україні   стали Леся Українка, Ольга Кобилянська, Наталя Кобринська та   Олена Пчілка.
Якщо казати про Ольгу Кобилянську, то у 1894 році вона стала однією з ініціаторок створення “Товариства руських жінок на Буковині”, Кобилянська обгрунтувала мету цього руху в брошурі “Дещо про ідею жіночого руху”. У творчості Ольги Кобилянської постала ціла низка нових жіночих образів, що бачили сенс свого життя не лише в своєму чоловікові, а хотіли на рівні з ним брати участь у суспільно – політичному житті, отримати освіту та стати незалежними.
На прикладі повістей “Царівна” і “Людина” можна простежити основні ідейні засади письменниці. Перше це зображення специфічної моделі сім’ї.   У такій сім’ї ускладнений контакт з матір’ю , і майже відсутній