Державне регулювання ринку зерна

Державне регулювання ринку зерна в Україні

Аналізуючи український досвід та стиль державного регулювання ринку зерна, насамперед згадується несподіване введення мита на експорт зернових у липні минулого року. З 1 липня 2011 року, коли врожай досяг рекордних показників (фахівці оцінили зерновий екс­портний потенціал в 25 мільйонів тонн – подібного показника в незалежній Україні вдалося досягти лише одного разу – в 2008-2009 роках), держава ввела мито на експорт пшениці, ячменя та кукурудзи.

Введення мита на експорт призвело до вкрай негативних наслідків для ринку:
-   стрімкого зниження експорту зернових в умовах рекордно високих показників врожаю (експорт у липні 2011 впав у 5 разів до рекордно низьких 300 000 тонн на місяць);
-   зменшення доходів зерно-виробників і зернотрейдерів;
-   падіння інвестиційної привабливості вітчизняних виробників зерна;
-   нестачі бюджетних надходжень;
-   погіршення зовнішньоторговельного балансу в результаті недостатнього припливу валюти в Україну (дефіцит зовнішньоторговельного балансу країни за перші 6 місяців зріс у 2,3 разу);
- втрати напрацьованих ринків збуту;
- погіршення інвестиційної привабливості України. Потенційні інвестори вкотре отримали підтвердження, що Україна – країна з непрогнозованими ризиками.
Цей простий приклад з недавнього минулого яскраво ілюструє підхід і методи держави до регулювання ринку зерна.
Щодо сучасного стану регулювання ринку зерна України та його основних тенденцій, наразі держава вдається до таких популярних механізмів, як квотування, обкладення експорту митами, інтервенцій, підтримки цін, заставних закупівель.
При цьому рекомендованими (тобто ринковими) методами є:

-