Державне регулювання інноваційної діяльності в україні

Вступ
      Сьогодні в Україні особливо гостро піднялася проблема переведення всіх галузей економіки на інноваційний шлях розвитку. Це пояснюється необхідністю подолання кризи, радикального підвищення показників розвитку виробництва та якості життя населення, а також розумінням того, що наступний прогрес суспільства неможливо забезпечити шляхом відтворення застарілої техніко-технологічної бази та випуску продукції і товарів, що відображають вчорашній день. У зв'язку з цим інновації стають головною умовою не тільки виходу з економічної кризи, а й формування подальшого технологічного рівня сучасного виробництва. Вони є вирішальними як для розвитку окремих регіонів, так і всієї національної економіки, що формується під впливом світових перетворень. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень.
      Досвід більшості країн світу доводить, що активна інноваційна діяльність визначає темпи економічного розвитку, структуру сучасного виробництва, життєвий рівень у країні, а головне - визначає напрямок подальшого економічного розвитку країни. Тому дослідження умов, що забезпечують перехід України на інноваційний шлях розвитку, є сьогодні надзвичайно актуальним завданням.
      Держава бере участь в інноваційному процесі як безпосередньо через державний сектор економіки, так і опосередковано, через свої інституції, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. В цілому державне інвестування охоплює ті галузі і виробництва, продукція яких має загальнонаціональний характер та які найближчим часом не підлягають приватизації [3].
      Державне регулювання має сприяти зростанню інноваційної активності як великих,   так і малих підприємств. В результаті цього можна отримати не тільки новий чи вдосконалений продукт,   послугу,   систему управління,   методи виробництва тощо,   але й збільшити зайнятість населення і рівень його добробуту. Це також конкурентні переваги, які дадуть змогу вітчизняному виробнику впевнено працювати на внутрішньому і зовнішньому ринках.
      Створення національної інноваційної системи передбачає наявність відповідного правого і законодавчого середовища,   яке сприятиме активізації інноваційної діяльності та взаємодії науки з виробництвом. Вивчення досвіду країн з розвиненою економікою свідчить, що вирішення