Державні заходи сприяння зайнятості та підвищення рівня працевлаштування випускників ВНЗ

План
1. Державні заходи сприяння зайнятості та підвищення рівня   працевлаштування випускників ВНЗ
2. Самостійна зайнятість як один із способів працевлаштування молоді. Інноваційні форми самозайнятості випускників ВНЗ
Використана література



1. Державні заходи сприяння зайнятості та підвищення рівня   працевлаштування випускників ВНЗ

    Закон України «Про зайнятість населення» [3] (стаття 1) розтлумачує наступні поняття:
    Молодий працівник – це громадянин України віком до 35 років, випускник професійно-технічного або вищого навчального закладу, який у шестимісячний строк після закінчення навчання працевлаштувався самостійно або за направленням навчального закладу чи територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та продовжує працювати упродовж трьох років за кваліфікацією, яку він набув під час навчання, в тому числі незалежно від місця першого працевлаштування.
    Нове робоче місце – це робоче місце, яке створене у зв’язку зі створенням нового суб’єкта господарювання (крім того, що створений шляхом припинення) або збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців, а також створене шляхом модернізації або зміни технології виробництва, що потребують нових знань, навичок та вмінь працівника.
    У Законі України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» [6] визначено:
    Перше робоче місце – це місце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки та перепідготовки, а також після звільнення від строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби.
    У сфері забезпечення зайнятості студентів і випускників ВНЗ Закон України «Про зайнятість населення» [3] передбачає:
    1. Надання пільг і встановлення обов’язків для роботодавців