Духи Як Іронічна Метафора Мистецтва Кінця Xx Століття (По Роману Патріка Зюскинда "Парфюмер»)

Мистецтво завжди шукає. Теми, образи, алегорії, символи, взагалі форму представлення того, чим переймається художник. Загальні тенденції за звичаєм розвиваються паралельно в декількох видах мистецтв, які залежать і від загального стану культури, і від проблем, які хвилюють художників в широкому значенні цього слова. Перше зумовлює форму. Друге — теми. Розвиток науки в XIX столітті і віра в те, що усьому можна знайти раціональне пояснення послужило причиною розквіту реалізму в крайній формі — натуралізму. І світ ускладнювався: руйнувалися культурні межі між країнами, ламалися звичайні пристрої, і мистецтво, намагаючись художньо зрозуміти ці зміни і в той же час надихаючись небаченим масштабом процесів, почало шукати пояснення часу в ірраціональному, а форми втілення ідей теж створювалися нові. Так виник модернізм. Але і в глобалізації була своя межа — настав час, коли людство прийшло в жах від необмеженості власних можливостей в області руйнування як фізичного, так і духовного. Руйнувалися межі між високим і низьким, елітарним і масовим, грою і реальністю — між усім. Хаос прийшов в думки художників. Те, що учора здавалося благом, на очах почало перетворюватися на страх. І художники, як люди душевно чутливіші і вразливіші, почали шукати шляхи втечі від глобального в приватні "локальні світи» постмодернізму, де замість героїчної експансії до великих ідеалів, людина отримала можливість пожити приватним життям.

Свобода модернізму - свобода від існуючих обставин і зовнішніх обмежень. Свобода постмодернізму - спроба звільнитися від диктату глобальних ідеалів.

Навіть таких, як принцип "чистого мистецтва», або "мистецтва заради мистецтва». Хіба має принципове значення, як конкретно