Духовна культура давніх слов’ян

Духовна культура давніх слов’янВСТУП

Розв'язуючи проблеми, пов'язані з кожною з національних культур, неможливо обійти увагою питання про її походження. Оскільки поняття "нація" в теперішньому розумінні тісно пов'язане з державним устроєм народу, який заселяє певну територію, національну культуру в першу чергу слід було б розглядати у зв'язку з історією конкретної держави. Проте, як доводить і новітня, і давня історія, політичні кордони почасти лишаються тільки штучними і нестійкими утвореннями. Вони змінюються значно швидше, ніж традиції народів, які закріплені у складному комплексі побутової й соціальної поведінки населення, в його менталітеті, що віддзеркалюється в мові, здобутках матеріальної та духовної культури.
Історія досліджень походження і релігії слов'ян – це історія розчарувань” – так сказав видний слов'янознавець Станіслав Урбанчик, і у нього були підстави заявити це. Можна сказати, що від культури слов'ян не залишилося нічого, оскільки майже все було знищено християнством. 70 років тому Ватрослав Ягич, один з творців історичної і лінгвістичної славістики, говорив, що погодився б віддати всю наукову літературу, що накопичилася і дослідивши ряд невідомих раніше давньослов'янських поселень і культових споруд.



1. Релігія древніх слов’ян

Древні слов'яни були язичниками, що обожнювали сили природи. Головним богом був, мабуть, Род, бог піднебіння і землі. Важливу роль грали також божества, пов'язані з тими силами природи, які особливо важливі для землеробства: Ярило — бог сонця (в деяких слов'янських племен він називався Ярило, Хорс) і Перун — бог грому і блискавки. Перун був також богом війни і зброї, а тому його культ згодом був особливо значителен в дружинному середовищі. Кумир його стояв в Києві на горбі, поза двором Володимира, а в Новгороді над річкою