Екзистенціальна філософія, її основні напрями.

Екзистенціальна філософія, її основні напрями.


План.


1. Культурно-історичні передумови становлення екзистенціалізму.
Проблема буття людини і буття світу.


2. Людина в умовах відчуження, соціальних криз і граничних ситуацій, сутнісна особливість проблематики екзистенціальної філософії.


3. Вирішення проблеми життя і смерті, сутності та існування людини в філософських концепціях М.Хайдеггера, Ж.П.Сартра, А.Камю.



1. Культурно-історичні передумови становлення екзистенціалізму.
Проблема буття людини і буття світу.


Виникнення екзистенціальної тенденції в сучасній світовій філософії було підготовлено кризовою ситуацією в розвитку філософії, яка склалася на початку 19 ст.   На той час класична філософська парадигма Нового часу, орієнтована на отожнення основних характеристик світу зі специфічними характеристиками природи   або “світового духу”, структурно адекватного природі, вичерпала можливості свого розвитку.


В цих умовах формується нова філософська парадигма з новими акцентами у змісті філософствування. “…Традиційно просвітницькому об’єктивізмові протиставляється суб’єктивізм, раціоналізмові – ірраціоналізм, натуралістичному сцієнтизмові – гуманізм, фаталістично забарвленому детермінізмові – волюнтаристський лібертизм, механістичній унітарності буття – “вітальний” універсум “життєвого пориву”, “несвідомих потягів”, активних   “вибухів” волі тощо” [Бичко,159].


Ще однім вагомим культурно-історичним явищем стає набуття сучасною цивілізацією всесвітнього характеру. Відповідно і філософія стає світовою, тобто її напрями та школи поширюються в планетарному масштабі, зберігаючи водночас   своє етнічно-ментальне забарвлення.


Криза властивого попередній добі просвітницького способу філософствування виявилась в усвідомленні філософами