Естетика авангардистичних напрямків другої половини ХІХ ст.

Естетика авангардистичних напрямків другої половини ХІХ ст.  

Перш за все, авангард, як   можна дізнатися , це вплив художньо-естетичної свідомості на переворот у культурно-цівілізаційних процесах, що спричинені в XX ст, науково-технічним прогресом .Утворення авангарду пов’язують з   відмовою від реалізму і позитивізму. Предками авангарду вважають філософів Ф.Ніцше, також А.Бергсона і ін. Вони були ініціаторами виникнення авангарду в наукових сферах, як в математиці,   в хімії, в ядерній фізиці, біології і в інших не менш важливих сферах.
Авангард – сукупність різноманітних новаторських, бунтарських, епатажних, революційних   напрямів і рухів в кінці ХІХ –   першій половині ХХ ст. в естетиці. Авангардні явища наявні в кожному періоді в історії, та тільки в ХХ ст. в художній культурі авангард стає феноменом, що займає деякі види мистецтва.
В XX столітті авангард критикує закони, основні правила в суспільстві, порядок. Авангард відмовився від класичного традиційного мистецтва і взагалі від всього мистецтва, ціллю авангарду стає руйнування. Орієнтація авангарда спрямована на провокацію інтелектуального співтовариства глядача, результатом стає пробудження, стресу свідомості. Щоб досягти цього прагнення, глядачу потрібна радикальне нове бачення світу. Це є базисом загальних напрямків авангарду, як сюрреалізму, футуризму, дадаїзму .Оцінка йде на спосіб мислення,   за якого   авангард утверджує себе як нове слово в здатності людини мислити, в розумінні мистецтва, моралі, соціуму та творчості.В соціальній сфері анархістські комуністичні, соціалістичні теорії пафосу і революції   відобразили реальні загострені проблеми соц.. дійсності тих часів. Напрями авангарду постають   естетики імпресіонізму і романтизму.   У роматизмі була розроблена