Закон України Про Страхування

|Закон України Про страхування                                                     |

Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України
від 4 червня 1997 року N 306/97-ВР,
 від 21 жовтня 1997 року N 589/97-ВР,
 від 3 грудня 1997 року N 684/97-ВР,
 від 11 грудня 1998 року N 312-XIV,
 від 22 лютого 2000 року N 1489-III,
 від 8 червня 2000 року N 1807-III,
 від 14 вересня 2000 року N 1937-III
(З 1 січня 2001 року до цього Закону будуть внесені зміни згідно із Законом України від 6 квітня 2000 року N 1642-III)
|(У тексті Закону слова "Комітет у справах нагляду за страховою         |
|діяльністю" в усіх відмінках замінено словами "Міністерство фінансів   |
|України" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 14     |
|вересня 2000 року N 1937-III)                                         |

Цей Закон регулює відносини в сфері страхування і спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття страхування

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Стаття 2. Страховики

Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками