Зарубіжна література XX століття

21.“Стільці” Йонеско дегуманізація життя і дегуманізація мистецтва.

У трагедії-фарсі «Стільці» зображена трагічна доля двох людей похилого віку, жебраків і одинаків, які плутають реальність і свої фантазії, чекають приходу гостей і оратора, який повинен сповістити усім певну істину. Гості так і не приходять, і люди похилого віку розігрують сцену прийому гостей, в якій уявні, нереальні, невидимі персонажі виявляються реальнішими, ніж живі люди. Люди похилого віку зводять рахунки з життям, довіряючи ораторові висловити істину замість них, але оратор виявляється глухонімим. Переплетення трагічного і комічного, посилення алегоричного звучання п'єси, використання ексцентрики і гротеску, парадоксу служать розкриттю теми примарності людського існування.

22. Проблема ідеологізації мас у “Носорогах” Йонеско

    На кінець 50-х рр. Іонеско неначе «зраджує» статичну форму «антидрами». У п’єсі «Носороги» (1959 р.) дія розвивається послідовно, репліки взаємозв’язані. Персонажі мають імена – Жан, Дюдар, Беранже, але при цьому продовжують залишатися масками, наочно втілюючи різні моделі поведінки. На фоні «охоронців» прописних істин з їх культом здорового глузду і особистого благополуччя виділяється фігура Беранже, що живе всупереч здоровому глузду. На відміну від своїх співгромадян він не прагне досягти успіху, зробити кар’єру, для нього неприйнятна звичка підкорятися не роздумуючи.             Йонеско застосовує своєрідну форму, змальовуючу гротескну картину перетворення людей на носорогів.