Київська писемна школа Х-ХІІ ст.

Зміст

  1. Вступ
  2. Основна частина
  3. Висновок
  4. Використана   література

                   

                                                        Вступ
Немає жодного сумніву щодо того, що поява, розвиток та поширення писемності у східних слов'ян значною мірою пов'язані з Києвом — столицею Київської держави. І це цілком закономірно. Адже Київ здавна був головним і найдавнішим містом східних слов'ян. У ньому сходилися економічні та культурні шляхи, з ним було пов'язано виникнення держави, введення християнської релігії, зберігалися племінні, а згодом державні святині. Саме Київ очолив племінний полянський союз, який поступово об'єднав усіх східних слов'ян.
За князювання Ярослава Мудрого у Києві розвиток писемної культури в Русі став державною справою, оскільки був тісно пов'язаний з поширенням в країні християнства. Він розширив Верхнє місто і в його центрі наказав у 1017—1037 рр. збудувати величний кам'яний Софійський собор — Руську митрополію, яка стала одним з головних осередків київської писемної школи. Тут в 1037 р. було створено першу державну бібліотеку-книгосховище, її книгами забезпечувалися новозбудовані церкви по всій країні. При соборі існувала велика майстерня -скрипторій, де переписувалися та перекладалися з іноземних мов книги, продовжувалося київське літописання.
За часів існування київської писемної школи в неї ще два рази змінювалось місце розташування. Другим центром київської писемної школи трохи пізніше став Києво-Печерський монастир. Він виник у середині XI ст., його засновниками були Антоній, Феодосій та письменник Іларіон. Третім центром київської писемної школи був Михайлівський Видубицький монастир.

                                                            Основна частина

Переписування