Корозія металів

ВСТУП


Металічні метали – метали і сплави на основі металів , контактуючи з навколишнім середовищем (газоподібним або рідким), зазнають з тією чи іншою швидкістю руйнування. Причини цього руйнування полягає в хімічній взаємодії: метали вступають в окислювально-відновлювальні реакції з речовинами, які знаходяться в навколишньому середовищі, й окислюються.
Самовільне руйнування металів, що відбувається під хімічним впливом навколишнього середовища, називається корозією (від латинського
corrodere – роз’їдати).
Особливо корозійно небезпечним може бути місце контакту двох різнорідних металів (контактна корозія). Між одним металом, наприклад, Fe, та іншим металом, наприклад, Sn або Cu, зануреним у воду, виникає гальванічна пара. Потік електронів іде від активнішого металу, що стоїть лівіше в ряду напруг (Fe), до менш активного металу (Sn, Cu) і активніший метал руйнується (кородує).
Саме через це іржавіє луджена поверхня консервних банок (залізо, покрите оловом) під час зберігання у вологій атмосфері й через недбале
користування (залізо швидко руйнується після появи хоч невеликої
подряпини, яка може контактувати з вологою). Навпаки, оцинкована
поверхня залізного відра довго не іржавіє, оскільки навіть за наявності
подряпин кородує не залізо, а цинк (активніший метал, ніж залізо).






1.Корозія металів

Корозія починається з поверхні металу і при подальшому розвитку цього процесу поширюється в глибину. Метал при цьому може частково або повністю розчинятися (наприклад, цинк в соляній кислоті) або ж можуть утворюватись продукти корозії у вигляді осаду на металі (наприклад, іржа при корозії заліза у вологій атмосфері, гідроксид при корозії цинку у воді). Іноді корозійні процеси протікають із зміною фізико-механічних властивостей металів і сплавів (втратою металічного зв’язку, різким зниженням металічної міцності внаслідок порушення