Література доби романтизму

У даній самостійній роботі нам запропоновано ознайомитися з творчістю яскравих представників літератури романтизму, зокрема Проспера Меріме.
Отже, романтизм – не просто перший за часом виникнення й один із найважливіших художніх напрямків і стилів XIX століття. Цим терміном можна визначити цілу культуру, загальне світовідчування історичної епохи, що почалася після Великої французької революції. У цьому сенсі романтизм проявляє себе не тільки в літературі й взагалі в мистецтві, але й у всіх сферах суспільної свідомості: науці, філософії, релігії, політиці, навіть у побуті. Як майже будь-яке значне культурне явище, романтизм не являє собою чогось абсолютно цільного з постійним набором специфічних рис - він дуже різноманітний у своїх національних, жанрових, хронологічних різновидах.
Рецептивна естетика (лат. receptio — сприйняття) — різновид естетичної теорії, яка зосереджується на проблемі сприймання художніх творів, їх впливу на публіку (естетика впливу).
Як відомо, романтичні твори відрізняються барвистістю мовлення, манера оповіді та мова героїв піднесена й схвильована.   Усе це створює незвичайне відчуття повного занурення у прочитане, почуття героїв, їхні вчинки викликають купу емоцій.  
У романтичних творах, як відомо, маємо усю купу художніх засобів : виразні епітети, яскраві порівняння, цікаві метафори. Романтичний герой – максималіст. Його погляди на життя суперечать існуючим нормам. Основою більшості романтичних творів є конфлікт су перечень існуючій