Материнська доля

Реферат з української літератури
Образ матері – страдниці у творчості Т.Г.Шевченка.












Є імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким іменем для нас стало ім’я Тарас Григорович Шевченка, чия поезія ось вже понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення своєю красою; народною мудрістю. Бурхливий протест і гнів, що віками назрівав у глибинах народних мас, становив джерело полум’яної творчості поета.
  Мало хто і з великих людей був за життя такий легендарно славний, такий любимий своїм народом і водночас такий гнаний його ворогами. Рідко кому випадало стільки страждань і мало хто, так багато віддавши людям, так небагато від них дістав; рідко кому доля ставила стільки перепон і так люто переслідувала, здавалося, все роблячи для того, щоб він не став тим, ким усе-таки став.
  Співець любові до людини, закоханий в земне життя, Шевченко бачив і цінував красу в людях, в природі, в праці людській. Україна в його творчості – це, передусім, волелюбний народ, героїчна визвольна боротьба, душевна краса поборників волі. Поет перший в українській літературі на весь голос сказав про велич і красу народної любові до вітчизни. Саме Шевченко відкрив світові національне буття українців, виконавши тим самим своє   історичне покликання генія і національного