Медичне страхування та його особливості в зарубіжних країнах

Медичне страхування та його особливості в зарубіжних країнах
Медичне страхування має глибокі історичні корені. Надання матеріальної допомоги громадянам у випадку хвороби здійснювалося ще в Древній Греції та Римській імперії. Так, у рамках професійних колегій функціонував механізм збору та виплат при настанні страхового випадку (травма, тривале захворювання із втратою працездатності, каліцтво). У Середньовіччя функції страхового захисту населення виконували цехові чи ремісничі гільдії (союзи), а також церква, вплив на суспільство якої було домінуючим. Проте медичне страхування отримало статус форми соціальної допомоги у випадку хвороби тільки в другій половині XIX ст. 
З економічної точки зору не кожну форму фінансової допомоги у випадку втрати працездатності і хвороби можна розглядати як медичне страхування: воно повинне ґрунтуватися на певних принципах і виконувати основні функції медичного страхування (рис. 1). 
Зазначені на схемі одинадцять принципів за ступенем важливості в організації медичного страхування можна умовно розділити на соціально-економічні (максимальна довіра сторін, страховий інтерес, відрахування в рамках реально заподіяних збитків страхувальнику, франшиза, суброгація, контрибуція, співстрахування, перестрахування, диверсифікація) і ринкові (вільний вибір страховика і виду страхування, страховий ризик). Об'єктом страхування є здоров'я і життя громадян, а суб'єктами страхової діяльності — страхувальники (дієздатні громадяни), страховики (страхові компанії, що мають ліцензію на здійснення медичного страхування), аптеки, лікувально-профілактичні установи, лікарі, благодійні організації та фонди. 
Накопичений багаторічний досвід у галузі медичного страхування свідчить про високу ефективність різних моделей і систем медичного страхування та страхування здоров’я. Зараз визначаються три основні види фінансування