«Міщанин-шляхтич»

«Міщанин-шляхтич» — одна з найкращих п’єс драматурга. Мольєр завжди вирізнявся з поміж інших талановитих, обдарованих драматургів простотою викладу думок, надвлучною точністю кожного слова, виразу, кожного речення. Його творіння і зараз користуються неабиякою популярністю в театральному мистецтві. Гумор у всі часи займає актуальне місце серед повчання, легкого наштовхування на правильний шлях. Людина насміхаючись над кумедними витівками персонажів, над ситуаціями що заволодівають їхнім життям все ж приходить до висновку, пізнаючи себе між рядків. А дійсно кожна нормальна людина невільно намагається стати кращою, прямує до досконалості, намагаючись подолати цей нездоланний бар’єр. Мольєр в п’єсі «Міщанин-шляхтич» втілює різноманітні комічні засоби, які навіть найвимогливішого читача примусять посміхнутись.
Згідно з теорією сміху А. Бергсона все те, що називається комічним можна проаналізувати як комічне ситуації, комічне слів та комічне характеру. Ці три погляди з різних сторін допоможуть нам створити повну картину   засобів, які використовує Мольєр у цьому творі.
Комічне ситуації та комічне слів. Вже з перших строк п’єси ми «натикаємося» на один з прийомів досягнення комічності – повторення. На мою думку, найяскравішим проявленням цього методу в творі є суперечка інтелігентів-вчителів