 НАУКОВI ЗАПИСКИ

 НАУКОВI ЗАПИСКИ

Серія: філологічні науки

Випуск 89 (4)

внутрішніми відношеннями історичної цілі синтаксичних явищ та процесів. Осмислення їх функцій, їх ролі в історії розвитку синтаксичного строю російської мови ослаблюється формально-логічною абстрактністю, антиісторизмом загальної синтаксичної теорії Буслаєва. Цікаво, що вже сучасники сприйняли граматичну схему та систему Ф.І. Буслаєва як щось традиційне та навіть застаріле. К.С.Аксаков, наприклад, писав: "Відносно самої граматики загалом, нового нам нічого не представляє граматика п. Буслаєва. Таким чином, нам немає чого робити йому зауваження. Він взяв ту систему, яка була вироблена до нього. Ми могли би сподіватися, що він скаже щось більш живе та свіже в синтаксисі, де нам знов довилося наштовхнутися на "скорочення", "випущення", злиття", на "тропи" і т. ін." [1: 441]. І іншому місці розбору він пише: "Вся побудова синтаксису – давно відома і насмілюся сказати, більшою частиною помилкова: тут застосовуються до мови таки поняття, які в мові вираження мовного не знаходять. Більш того, в синтаксис входять роздуми та визначення, які зовсім до синтаксису не відносяться" [1: 531-532]. Як відмічає Виноградов, всі ці роздуми Аксакова дуже апріорні, не обґрунтовані ніякими історичним фактами та спостереженнями. Вони виражають скоріше його особові суб’єктно-стилістичні переконання, частково навіяні теорією, яка походить від Канта, про загальний процес розвитку мислення від субстанції (ім'я) до енергії (дієслово). І все ж таки це був крок уперед від формально-логічних схем буслаєвського синтаксису. Значення граматики Буслаєв є досить вагомим, не дивлячись на всі помилки припущені її автором. Вона зрушила граматичне питання вперед, та багатьом стало зрозумілим,