Недійсність господарських договорів

ЗМІСТ


Вступ               8
1. Недійсність господарських договорів
  1. Поняття недійсності господарських договорів             10
  2. Підстави недійсності господарських договрів   15
2. Деякі аспекти недійсності господарських договорів
  1.   Порядок встановлення недійсності господарських договорів   19
  2.   Порівняння з некладеністю   23
3. Наслідки встановлення недійсності господарських договорів
  1.   Одностороння реституція   28
  2.   Двостороння реституція                                                               31
Висновки   34
Список використаної літератури   37




ВСТУП




    В системі юридичних фактів, які лежать в основі виникнення, зміни та припинення господарських правовідносин, найбільш значне місце займають господарські договори, оскільки саме вони найчастіше породжують відносини правового характеру між суб’єктами [1].
    Господарсько-правовий інститут договору (глава 20 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (за текстом – ГК України) [2]), є складовою частиною положень інституту господарських зобов’язань (Розділ 4. ГК України). Інститут господарських зобов’язань, окрім загальних норм про умови та порядок укладання договорів, містить положення про їх недійсність, правова природа чого викликає науковий та практичний інтерес у силу того, що відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України (за текстом – ЦК України [3]) вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Оскільки суб’єкти недійсних договорів не досягають бажаних ними результатів внаслідок застосування до правовідносин, що виникли між ними, заходів державного спонукання, яке юридичне анулює це правовідношення, дії, що підпадають під склад недійсності договору, є неправомірними. Більшість