Образ ляльки в літературі романтизму (на матеріалі новели Е. Т. Гофмана «Пісочна людина»)

Такий художній напрям як романтизм почав зароджуватись в кінці 18 – в першій половині 19 століття і поширився майже в усіх країнах Європи та США.
Для літератури доби   романтизму характерні такі риси, як звернення до фантастичного(уяви), відмова від канонів, лібералізм, концепція романтичного двосвіття, присутність романтичного стилю(пафос, насичена метафорика, багатослівний стиль) та інші. Спираючись на цю естетику та поетику романтизму, можна з впевненістю сказати, що новела Гофмана «Пісочна людина» належить до романтичної літератури, бо містить у собі ці літературні засади.
В творі Гофмана велике місце займає тема ляльки, яка відтворюється нам в образі певних персонажів. На мою думку, одним з таких персонажів є Олімпія, дочка професора фізики Спаланцані. Ця дівчина була прекрасною в усіх відношеннях, але якраз її ідеальність і показувала її несправжність. Ця дівчина була справжнісінькою лялькою, але цього ніхто не знав, не помічав, поки вона була весь час в кімнаті і не виходила з неї. Але коли Спаланцані вирішив влаштувати бал, то всі побачили, що красота Олімпії – це мертва красота. «Машинна» рухливість, неприродність – все видавало в ній неживе створіння. Але   найбільше відчувалась неприродність в її, «як пише Гофман», мертвому погляді, і взагалі в очах було якесь заціпеніння. Є така російська приказка: «Глаза – зеркало души», тобто очі є відображенням нашої внутрішньої краси, а в ляльок немає душі…
Навіщо нам цей фантом в новелі Гофмана? Яку роль він несе для суспільства? Романтики жили мистецтвом. Вони   сприймали за реальним той світ, котрий самі створили, світ чудесний та ідеальний, безмежний