Об’єкти інтелектуальної власності, визначені на законодавчому рівні та основні складові елементи життєвого циклу об’єкта права

Об’єкти інтелектуальної власності, визначені на законодавчому рівні
Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України (ст. 41, 54), нормами Цивільного кодексу України (Книга IV "Право інтелектуальної власності"), Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інте¬лектуальної власності. Це закони України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для това¬рів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про авторське право і суміжні права", "Про захист економічної конкуренції", "Про розповсюдження примірників аудіовізу¬альних творів та фонограм", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування".
Окремі норми, що стосуються інтелектуальної вла¬сності, містяться в багатьох інших законах України.
У випадку, коли необхідно врегулювати спори щодо прав на об'єкти інтелектуальної власності між фізичними або юридичними особами України та іноземних держав, верховенство перед національними законами мають між¬народні договори, до яких приєдналася Україна. На сього¬дні Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів у цій сфері.
Об’єкт інтелектуальної власності, а точніше – об’єкт права інтелектуальної власності – це законодавчо визначений таким результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній і художній сферах, що надає його автору немайнові права, а також пов’язану з ним сукупність виключних прав майнового характеру. Об’єкти інтелектуальної власності є результатом творчої праці людини. Розрізняють