Особливості мови кіноповісті "ЗачарованаДесна"

2)Поема Івана Франка «Іван Вишенський» — це твір на історичній основі, але твір насамперед філософський: автор ставить непросту проблему вибору, співвіднесення індивідуального та суспільного, самопожертви та саморозвитку. Іван Вишенський — реальна історична постать, відомий нам письменник, громадський діяч, який у своїх творах боровся за православну віру, за право української нації на вибір власної віри та мови. Близько сорока років свого життя Іван Вишенський присвятив служінню Богові: він жив у монастирі на горі Афон.
Поема Франка описує усамітнення Вишенського в печері, в якій старець і провів останні роки свого життя. За молитвою та роздумами Вишенський намагався знайти істину, зрозуміти основи буття, знайти свій шлях до Бога.
Поема "Іван Вишенський" (1900) відтворює лірико — психологічну драму відлюдника — ченця, який шукає спокою й містичної віри, прагне порвати зв'язки з реальним світом і не може, однак, забути образ любої його серцю України. Біографічна й літературна історія І. Вишенського, який був для Франка універсальним типом людини, цікавила його ще раніше. 1895 р. він видав монографію "Іван Вишенський і його твори", де головну увагу приділив не так аналізові історичної постаті Вишенського, як тій психологічній і моральній колізії, що, на думку Франка, визначала драму його характеру. Критик вбачав останню у протиставленні аскетизму, з одного боку, й природних інстинктів та людських бажань і творчої фантазії — з іншого.
У поемі "Іван Вишенський" засобами поетичної метафорики й   градації, за допомогою вставних притч, монологів, яскравої асоціативної образності, Франко передає душевні муки свого героя. Він загострює випробування, які доводиться переживати Вишенському в ситуації крайнього напруження, в зіткненні природного людського чуття любові,