Особливості неоліберальних теорій державного регулювання економіки

План
Вступ…………………………………………………………………3 ст.
  1. Методологічні основи неолібералізму…………………………….4-6 ст.
  2. Неоліберальні концепції державного регулювання економіки
  (Франція, Німеччина, США)……………………………………….….7-13 ст.
      Висновок…………………………………………………………….14 ст.
      Список використаної літератури…………………………………..15ст.
      Вступ


      Перш ніж перейти безпосередньо до розкриття теми мого реферату, слід зазначити, що являє собою неолібералізм — один з основних напрямів сучасної економічної теорії та економічної політики, які ґрунтуються на визнанні необхідності поєднання державного регулювання економіки зі здійсненням принципів економічної свободи, максимально можливим використанням ринкових механізмів і вільної конкуренції в умовах зростаючої тенденції до монополізації господарського життя суспільства. Неолібералізм прийшов на зміну класичному лібералізму, ідеї якого на початку XX ст. виявилися недостатніми для розробки відповідної системи ефективних заходів, спрямованих на запобігання монополізації ринкового господарства, соціальній поляризації суспільства, нарощуванню державного інтервенціонізму. Велика депресія 1929—1933 рр. означала остаточний занепад класичного лібералізму, моделі вільного ринкового господарства, що набуло відображення, з одного боку, в генезисі кейнсіанства як ідеології макро-економічного регулювання, а з іншого — в суттєвому перегляді всієї системи ліберальних поглядів, насамперед щодо проблеми співвідношення ринкових і державних механізмів координації господарського життя суспільства. Саме в результаті перегляду ортодоксальних ліберальних позицій у 30-ті роки XX ст. виникли різні теоретичні школи економічного неолібералізму, який багато в чому є підсумком тривалої ідейної полеміки навколо проблем, породжених системою природного порядку і послідовним державним втручанням в економіку.
      В своєму рефераті я неоліберальні концепції державного регулювання економіки в розрізі різних теоретичних шкіл, а саме німецької школи лібералізму, або як її ще називають «ордолібералізм»,