Пам'ятка "Як запобігти помилкам в вживанні географічних назв"

Пам'ятка: ”Як запобігти помилкам у вживанні географічних назв!”
  Географічні назви слов'янських та інших країн передаються в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.
  Російська літера е передається через е: Бездна, Верхоянськ, Воронеж, Зеленодольськ.
  Російська літера е передається через є:
  На початку слова: Євпаторія, Єйськ, Єлець, Єнісей.
  Після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксах -св, -еєв російських назв, похідних переважно від прізвищ: море Лаптєвих, Лежнєво, але: Плещеєво, Ржев, мис Рум'янцева.
  Російська літера ё передається через:
  Через йо на початку та в середині слова, коли воно означає звукосполучення й + о: Йолкіно, Соловйова.
  Через ьо в середині слова, коли воно означає сполучення м'якого приголосного з о: мис Дежньова, р. Оленьок, але: р. Березова, Орел.
  Через о під наголосом після ч, щ: Рогачово, Сичовка, Щокіно.
  Літера и передається через і або ї:
  Через і в основі географічних назв, зокрема, на їх початку, а також у кінці: Батумі, Бородіно, Іркутськ, Кінешма, Поті, Сочі, Сухумі.
  Через ї після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Зілаїр, Кутаїсі, Троїцьк, Ананьїно, Мар'їно.
  Російське и передається через и:
  Після ж, ч, ш і ц перед приголосним: Жигалово, Жиздра, Жила Коса; Ачинськ, Нальчик, Чирчик; Єгоршино, Ішим, Камищин, Тушино; Щигри; Цимлянська.
    У географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для української та російської мов: Гаврилово, Данилов, Дмитров, Михайловське; але Школаєвськ-на-Амурі та ін. (тобто від імен, що в українській