Порівняльна характеристика цивілізацій середньовіччя (мусульманської та християнської)

Навряд чи існували дві людини, які б настільки відрізнялися один від одного в тому, як вони жили, і чому вчили інших. І свою доповідь я хотіла би почати зі слів відомого доктора психіатрії, активістки за права мусульманських жінок, критик ісламу та мусульманського суспільства, Вафа Султан, а саме:
«Проблема християн в тому, що вони не такі хороші, як Ісус. Але, слава Богу, що більшість мусульман краще, ніж Мухаммед».

Бог створив світ і є його животворною сутністю. Весь світ розвивається з нього і він же залишається Його безпосереднім управителем. Бог – не лише абсолютне творче начало. Він є одночасно вищою метою Світу, його потаємним змістом.
Все, що створив Бог, він створив для себе: “Бо все з Нього, через Нього і для Нього”, і лише він один вміщує в собі причину, форму і мету своєї діяльності. Всі інші створіння позбавлені такої автономності, вони існують завдяки Богові і для Бога. Людина не становить винятку. “Бо коли живемо — для Господа живемо, і коли вмираємо — для Господа вмираємо”.
Ідея Бога як морального абсолюту не лише виражає моралізуюче ставлення до дійсності, позначаючи таку досконалість, перед якою здаються мізерними всі інші цілі й бажання. Вона є водночас обґрунтуванням безмежного оптимізму в оцінці дійсності: оскільки світ створений Богом, скеровується ним і прямує до нього, то він за суттю своєю глибоко гармонійний, і ця добра основа буття виправдовує окремі прояви зла. Уявлення про Бога як моральний синтез світу значно стимулює пасивне мирне ставлення до соціальної дійсності, ніж критичне. Історія релігійної ідеології переконливо це доводить.
Людина, як одне з творінь Бога, є водночас істотою привілейованою. Вона подібна до Бога. Це виявляється в тому, що людина створена вільною і вища мета