Право власності за законодавством України і римським цивільним правом

Право власності за законодавством України і римським цивільним правом
    За всіх часів інститут права власності займав центральне місце в цивільному праві. Його основні положення обумовлюють зміст всіх інших розділів цивілістики – права на чужі речі, договірного, спадкоємного права і т.п. Саме цим пояснюється нев'янучий інтерес до права власності як з боку дослідників, так і з боку практичних працівників, політичних і суспільних діячів, представників багатьох галузей науки (економістів, філософів, соціологів, юристів, суспільствознавців і ін.). Не менший інтерес до питань власності виявляли і римські юристи. Вони ретельно і глибоко досліджували суспільні відносини власності, про що свідчать численні трактати і висловлення. Природно, їх дослідження несуть відбиток свого часу, і все-таки багато принципових положень права приватної власності не тільки не утратили свого значення в наші дні, але і лягли в основу сучасної науки цивільного права.
    Римських юристів більше цікавила практична сторона права власності, чим теоретичні вишукування, і тому вони не залишили нам визначення даного поняття (що не заважало їм широко його використовувати), як і багатьох інших (контракту, делікту, позову). Однак саме їм належить пріоритет у розробці основ права приватної власності.
    Римське цивільне право первісне знало державну й общинну власність на землю і приватну власність на інше майно. Закони XII таблиць уже згадують про право власності, що у ті часи позначалося терміном dominium, до якого додавали ex jure Quiritium – власність по праву квіритів, найдавнішого племені. Цим римляни хотіли підкреслити стародавність, а отже, стійкість, непорушність, недоторканність відносин власності