Призначення людини, мета і смисл її життя, мотивація і відповідність моральних вчинків людини в релігійних етичних системах.

Конфуціанство.
Конфуціанство є, перш за все, духовним вченням про удосконалення людини. Головна мета людини, згідно з конфуціанством, полягає в прагненні досягти моральної досконалості. Метою вдосконалення є досягнення рівня цзюнь-цзи (благородної людини), виховання якої мусить здійснюватися в дусі поваги до старших, відданості правителю, синівської пошани (сяо), вірності обов'язку (і). Добропорядність, моральність людини полягає саме у її прагненні дотримуватися соціальних правил і настанов (лі). Важливий етичний принцип, проголошений Конфуцієм: " не роби іншим того, чого не бажаєш собі", "допомагай іншим у тому, чого сам хотів би досягти". Усе це і складає зміст центрального поняття конфуціанського вчення - гуманності, людяності (жень). Шляхетному мужу мають бути притаманні такі риси, як скромність, справедливість, стриманість, гідність, безкорисливість, любов до людей, почуття обов'язку, обумовлене знаннями і вищими принципами, а також благопристойність і дотримання етикету. Невід'ємним обов'язком кожної людини було шанування старших і померлих предків.
Отже, за Конфуцієм, головним сенсом життя людини є побудова ідеального суспільства — «Піднебесної імперії», що дозволяє досягти гармонії між людьми, Небом і Землею. Ця мета повинна підпорядковувати собі всі інші діяння. У конфуціанстві людину розглядають як частину всього суспільства, яка має свої конкретні зобов'язання, частину цілого механізму, де інтереси суспільства є найважливішими. Реалізувати своє призначення людина здатна лише займаючись самовдосконаленням.
Буддизм є особливою світовою релігією, воно в основному зосереджено на земному стражданні і звільненні від нього; він вказує шлях до порятунку, до подолання страждань. Головна увага була