Причини, рушійні сили та характер національно-визвольної війни 1648-1657

План

  1. Вступ

  2. Основна частина

          1)   Причини, рушійні сили та характер національно-визвольної війни             1648-1657 рр.

      2) Періодизація, основні події війни, та їх значення.

    3. Висновок



































Вступ

У 1569 р. в Любліні було розглянуто питання унії Польщі і Литви. Трактат про унію передбачав: Польська корона і Велике Князівство Литовське створювали одну Річ Посполиту.

    Після Люблінської унії почалася широка полонізація українських земель. Польський король роздавав землі польським панам на Київщині, Брацлавщині, Задніпров’ї. Польська шляхта зневажливо ставилася до всього чужого, тому з часом польська мова, католицизм і навіть польське право стають панівними в Україні.

      У 1588 р. третьою редакцією Литовського статуту було юридично оформлено панівне становище шляхти та закріпачення селян. Вся земля вважалася власністю шляхти або церкви, а селяни відробляли на ній панщину, яка у 17 столітті зросла до 200 днів на рік. Встановлення кріпосної залежності, також, ліквідувало громадську організацію, чим було зламано зв’язок членів сільської громади.

      Погіршення загального стану селян призводило до актів протесту з їх сторони. Селяни повставали, тікали від панів. Великої масовості втечі набули після заключення Люблінської унії, а кількість повстань збільщується у 16 столітті, а у 17 столітті набуває оборотів національно-визвольна боротьба.



Основна частина

Причини, рушійні сили та характер національно-визвольної війни 1648-1657 рр.



        Слід зазначити, що, перебуваючи в складі Речі Посполитої, Україна не мала жодних шансів на повноцінний політичний та національно-культурний розвиток. Правлячі кола Польщі не визнавали