Проблеми розвитку та кодифікації аграрного законодавства України.

Проблеми розвитку та кодифікації аграрного законодавства України.
В наш час питання розвитку та кодифікації аграрного законодавства є
дуже актуальним. Даною проблематикою займалися такі науковці як В.З.Янчук,
В.В.Янчук, О.Х.Юлдашев, Н.І.Титова, Н.О.Багай та інші. В аграрно-правовій
літературі вже говорилося про необхідність кодифікації сільськогосподарського
законодавства, пропонувалося на загальносоюзному рівні прийняти Основи
сільськогосподарського законодавства Союзу РСР і союзних республік.
Звичайно, на той час такі пропозиції були вельми слушними. Але, не зважаючи
на це проблема кодифікації аграрного законодавства України залишається ще
не вирішеною.
Незважаючи на проведення аграрної та земельної реформи, сільське
господарство України залишається галуззю національної економіки, що
потребує змін у напрямку підвищення його конкурентоспроможності,
забезпечення ефективності технологічних процесів виробництва продукції та
необхідного рівня її якості, зберігання та переробки, що є вкрай актуальним та
потребує негайного вирішення.
В умовах, коли в Україні відновлено право приватної власності на землю,
закріплено рівність всіх форм власності і господарювання на землі, коли всі
приватні й інші аграрні товаровиробники визнані суб'єктами підприємництва,
коли кардинально змінена система привласнення, розподілу, обміну, на мою
думку, основним комплексним кодифікованим актом, що регулює суспільні
аграрні відносини в Україні, має стати Аграрний кодекс України.
Але як всі добре знають, в світі нічого не може бути ідеальним. Це
стосується й аграрного законодавства України.
Зокрема, до недоліків сучасного аграрного законодавства можна віднести
ряд найбільш вагомих:- аграрне законодавство складається з великої кількості нормативно-
правових актів, що мають різну юридичну силу;
- значну частину законодавства складають відомчі нормативно-правові
акти;
- "розкиданість" аграрно-правових норм в законах і підзаконних актах, що
належать до інших галузей права;
- певна частина підзаконних нормативно-правових актів містить правові
норми, що суперечать актам